мелод

  • 101арієта — и, ж. Невелика арія, звичайно простої форми, з пісенним характером мелодії …

    Український тлумачний словник

  • 102арт-рок — у, ч. Один із напрямків рок музики, що суміщає класичні форми музичних творів із джазовими мелодійними акцентами та основоположною роллю басового ритму …

    Український тлумачний словник

  • 103арфа — и, ж. Щипковий музичний інструмент, що має форму трикутної рами з натягнутими на ній струнами. •• Ео/лова а/рфа а) дерев яна рамка з натягнутими на ній струнами, які мелодійно звучать під дією вітру; б) (перен.) дуже чутлива людина …

    Український тлумачний словник

  • 104багатоголосся — я, с., муз. Одночасне звучання кількох (багатьох) самостійних мелодійних голосів у хорі або музичних тем в оркестрі; поліфонія …

    Український тлумачний словник

  • 105баріолаж — у, ч. Прийом гри на смичкових інструментах – швидке чергування двох суміжних струн – відкритої (верхньої) та укорочуваної (на якій виконують мелодію) …

    Український тлумачний словник

  • 106бельканто — незм. і невідм., с., муз. Стиль виконання, що є основою італійської вокальної школи. Відзначається винятковою мелодійною зв язністю, співучістю, легкістю, рухливістю …

    Український тлумачний словник

  • 107варіація — ї, ж. 1) Видозміна другорядних елементів чого небудь при збереженні основи. 2) Видозміна основної музичної теми, мелодії або її супроводу. || мн. Музичний твір, в якому основна тема піддається різноманітним змінам (мелодичним, ритмічним, ладовим …

    Український тлумачний словник

  • 108варіювати — ю/ю, ю/єш, недок. 1) перех. Робити або говорити те саме по різному; видозмінювати. 2) перех., муз. Видозмінювати музичний твір або частину його в мелодійному, гармонічному, метричному чи іншому плані, зберігаючи основну тему. 3) неперех.… …

    Український тлумачний словник

  • 109венгерка — I див. венгерці. II и, ж. 1) заст.Куртка з високою талією і нашитими впоперек шнурами. 2) Бальний танець і музика до нього, створені на основі угорських народних танців і мелодій; чардаш …

    Український тлумачний словник

  • 110веселий — а, е. 1) Сповнений веселощів (у 1 знач.), радісного, безтурботного настрою. || Який виражає веселощі (у 1 знач.), радісний настрій. || Схильний до веселощів (у 1 знач.). || Грайливий (перев. про тварин). 2) Який викликає веселощі (у 1 знач.),… …

    Український тлумачний словник