супротивник

  • 41супротивитель — сущ., кол во синонимов: 1 • супротивник (12) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 …

    Словарь синонимов

  • 42хуй — (маринованный, моржовый, голландский, мамин, с горы, стоптанный, ёбаный, вонючий); °° хер, ху; ··· а, абдула, абзац, абонент, абориген, абракадабра, абсурд, абсцесс, абутор, ав, аванс, авалокитешвара, авва, авто, автоген, автомат, автоматчик,… …

    Словарь синонимов

  • 43азиль — ю, ч. Прихисток; місце, де не можна переслідувати політичних супротивників; право захисту в іноземній державі …

    Український тлумачний словник

  • 44вічний — а, е. 1) Який не має початку й кінця; безконечний у часі. || Незалежний від часу; незмінний. 2) Який не зникає, не перестає існувати. •• Ві/чний вого/нь пам ятник, композиційним центром якого є ніколи не загасаюче полум я; таке полум я як… …

    Український тлумачний словник

  • 45двобій — бо/ю, ч. 1) Бій, боротьба двох супротивників за викликом одного з них; поєдинок. 2) Збройне зіткнення, боротьба двох ворожих сил. 3) перен. Боротьба думок, поглядів …

    Український тлумачний словник

  • 46клінч — у, ч. 1) спорт. У боксі – взаємне захоплювання супротивників у процесі бою, що є порушенням правил. 2) спец. Безвихідна ситуація, в якій процеси знаходяться в стані очікування завершення один одного …

    Український тлумачний словник

  • 47нокаут — у, ч., спорт. 1) Стан боксера під час бою, коли він після удару супротивника падає, протягом 10 секунд не може звестися на ноги, щоб продовжувати бій, і вважається переможеним. || Сильний удар, після якого супротивник не може встати. 2) перен.… …

    Український тлумачний словник

  • 48опонент — а, ч. 1) Особа, яка заперечує кому небудь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації і т. ін. •• Офіці/йний опоне/нт особа, якій офіційно доручено виступати під час захисту дисертації на здобуття вченого ступеня з аналізом її… …

    Український тлумачний словник

  • 49поєдинок — нку, ч. Бій сам на сам між двома супротивниками, звичайно за викликом одного з них; двобій. || Боротьба, зіткнення, бій двох ворожих сил, сторін. || Те саме, що дуель 1). || Боротьба двох супротивників у спортивних змаганнях. Поєдинок боксерів.… …

    Український тлумачний словник

  • 50потрощити — рощу/, ро/щиш, док., перех., розм. 1) З силою розламати, розбити на частини (часто все чи багато чого небудь); розтрощити. || безос. || Розчавити, роздробити (перев. що небудь крихке, ламке). || безос. 2) Побити, повбивати всіх чи багатьох… …

    Український тлумачний словник